Де які підприємці, інші суб’єкти господарської діяльності з метою якомога менше брати на себе відповідальність за найманого працівника, в майбутньому без проблем звільняти його, підписують з ним цивільно-правову угоду(договір підряду або на виконання послуг). Інші взагалі неофіційно використовують працю найманого працівника. Потім, в останній момент під час перевірки Державною службою з питань праці(Держпраці), складають цивільно-правову угоду.
Якщо виникає конфлікт між роботодавцем і робітником, або вирішується питання застосування штрафу у розмірі — 111 тис. 690 грн., цивільно-правові договори ретельно вивчаються Судом . Якщо цивільно-правовий договір(підряду на виконання послуг) недбало складені, суд визнає такі відносини, як трудові з відповідними наслідками для роботодавця.
Для складання «правильної» угоди необхідно знати відмінності трудового договору від цивільно-правового.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України ї чинній редакції, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Стаття 626 Цивільного Кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного Кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється
Відповідно до статті 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).
Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.
За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
З цього питання вже склалась відповідна судова практика Верховного Суду.
Рекомендуємо ретельно відноситись до процедури оформлення працівників і юридично правильно складати відповідні цивільно-правові угоди.
Ми маємо значний судовий досвіт з розгляду таких питань і в разі необхідності надаємо відповідну юридичну допомогу.
Адвокат
Анатолій Фесенко