Споживачу не потрібно сплачувати судовий збір

Нещодавно  підготовлюючи апеляційну скаргу Клієнту на рішення Покровського міськрайонного суду про відмову у поверненні депозиту, зіткнувся з тим, що споживач вимушений був при подачі позову про стягнення суми боргу за депозитом з ПАТ «Укрінком», безпідставно сплатити за ухвалою суду судовий збір у розмірі -8000.00 грн., тільки для того, щоб йому відмовили в позові. В даному випадку  навіть представник позивача(адвокат), не відреагував належним чином.

Споживач вже  готовий був для подачі апеляційної скарги сплачувати судовий збір  у розмірі -12000.00 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви). Але юридично правильно підготовлена нами апеляційна скарга, надала можливість споживачу уникнути сплати зайвої  чималої суми грошових коштів. ( справа №  235/915/17        від 06 березня 2018 року).

На жаль ще не всі судді, вміють правильно тлумачити та застосовувати Закони і зловживаючи своїми посадовими обов’язками відмовляють в прийнятті позовів, змушуючи громадян безпідставно сплачувати судовий збір, який на цей час для більшості населення є не досяжним, таким чином залишаючи людей без відповідного судового захисту.

Починаючи з 2018 року, Верховний суд України у новому складі суддів, змінив правову позицію колишнього Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, Верховного суду України, розтлумачивши застосування Закону України «Про сплату судового збору» та Закону «Про захист прав споживачів», вказавши на те, що споживачі звертаючись до суду з позовами пов’язаними з порушенням їх прав, звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях розгляду справи. З ухвалами Верховного суду 2018 року, можливо ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В разі порушення прав споживача, продавцем, виконавцем послуг, банком і т.п., він має право звернутись до суду з позовом, в якому бажано посилатись на Закон України «Про захист прав споживачів» і на підставі частини 3 статті 22 Закону однозначно  не сплачувати судовий збір для подачі позовної заяви до суду,  не зважаючи на те,  що Закон України «Про судовий збір»  не містить в переліку осіб звільнених від сплати судового збору таку категорію як споживачі.

Споживачем Закон називає  фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію(послуги) для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Адвокат А. Фесенко

 

 

У БАНКУ було відсуджено суму 5млн.715 тис.173 грн.05 к.

ПАТ «Ощадбанк» звернувся з позовом до поручителя за кредитним договором про стягнення заборгованості у сумі – 8015226.63 грн. Суд першої інстанції не звертаючи увагу на усталену судову практику Верховного суду України стягнув, з поручителя фізичної особи, суму – 8 млн.15 тис.226 грн.63 коп. Завдяки злагодженим діям нашого Адвокатського офісу вдалось переконати Апеляційний суд Донецької області про помилковість рішення суду першої інстанції, в зв’язку з чим, 05 квітня 2018 року суд частково задовольнив апеляційну скаргу відповідача, та стягнув з останнього тільки -2300053.58 коп.

Але ми вважаємо рішення Апеляційного суду не є повністю об’єктивним, на яке буде подаватись касаційна скарга. (справа № 234/4524\15-ц, провадження 22-ц/775/451/2018).

Адвокат А.Фесенко

Порада для громадян у яких є одинокі родичі. Спадщина.

Якщо ваші  близькі родичи, здебільшого в літньому віці: — батько, мати, рідні брат, сестра, дід, баба, дядько, тітка інші родичі, проживають окремо від вас і можливо по одному,  знаходьте  більше часу і  цікавтеся  їх оточенням, з метою в майбутньому визначити потенційних «негідних спадкоємців», якими можуть виявитися їхні сусіди, знайомі, приятелі,  котрі  через суд можуть забрати у свою власність, в майбутньому, майно померлих ваших близьких родичів, усунувши Вас, добропорядних спадкоємців від спадкування.

В реальному житті це виглядає наступним чином.

Цивільним кодексом України передбачено п’ять черг спадкоємців за законом.  З першої по третю  і частково в п’яту чергу включені родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

«Небезпечними» умовно кажучи, щодо споріднених осіб спадкодавця є четверта  і частково п’ята черги.

У четверту чергу спадкоємців за законом можуть бути включені за рішенням суду, особи які не відносяться до родичів спадкодавця, за умови, якщо вони доведуть в суді, що останні п’ять років до часу відкриття спадщини  проживали зі спадкодавцем однією сім’єю, тобто були з ним пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.

В моїй адвокатський практиці доводилось стискатися з особами, які претендували на спадкоємця четвертої черги,  доводячи в суді, що вони з спадкоємцем проживали як чоловік та дружина в цивільному шлюбі. Навіть якщо  особа і доведе що вона проживала з померлим в цивільному шлюбі, це не надає їй права претендувати на спадкоємця першої черги в якості подружжя, або розраховувати на отримання спадщини при наявності спадкоємців першої, другої третьої черги.

Але є виключення, коли спадкоємець «четвертої черги» може розраховувати на отримання ½ частки всієї спадщини поряд з спадкоємцями першої, другої, третьої черги, за умови, якщо вона доведе в суді, що останні п’ять років  вона не тільки проживала з померлим однією сім’єю але і опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для доведення цього факту використовується відповідний «набір доказів».

Умовно кажучи «небезпечною» є частково і п’ята черга спадкоємців за законом. Ними можуть виявитися неповнолітні або непрацездатні особи, не родичі померлого, які зможуть в суді довести, що вони останні п’ять років перебували на утриманні спадкодавця. Для доведення цього юридичного факту також використовується «відповідний набір» доказів.

Використання мною вислову «небезпечні» пов’язане з тим, що знаходяться «непорядні особи», які намагаються ввести в оману дійсних спадкоємців, суд, з метою заволодіти майном померлого.

Нещодавно за юридичною допомогою звернувся спадкоємець другої черги випадкового дізнавшись, що «знайома» його померлого брата, який проживав один, звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю з померлим та визнання права власності на квартиру померлого. Тобто вона бажає довести в суді що є спадкоємцем четвертої черги і претендувати на ½ частки квартири, яка залишилась у спадщину, або доводити, що рідний брат померлого є «негідним» спадкоємцем і таким чином бажає «відхапати» всю квартиру. Хоча в дійсності спадкоємець за законом є порядною як людиною так родиною відносно померлого брата. Ось так буває.

Адвокат А. Фесенко

Как обезопасить себя от невозврата денежных средств Банком. СРОЧНО для ВКЛАДЧИКОВ БАНКОВ.

29 ноября 2017 года, Верховный суд Украины принял решение, которым разрешил Государственному банку Украины (ОЩАДБАНК) не возвращать вкладчику его депозитные денежные средства в сумме — 23127.11 евро (основную сумму задолженности, проценты за вкладом, 3% годовых).( Дело № 463/2111/14-ц, обнародовано — 07.12.2017 года)

Причина, по которой ОЩАДБАНК отказался возвращать вкладчику денежные средства и которою Суд признал поводом для невозврата денежных средств, следующая:

« …заявление на внесение наличности не относится к приходным кассовым документам, предусмотренных требованиями Инструкции о ведении кассовых операций банками Украины, и не удостоверяет факт принятия банком от ответчика наличности на вклад.

Кроме того, приобщенный к исковому заявлению договор на вклад «Депозитный» на имя физического лица, составленный по форме, несоответствующей типовым формам договоров о вкладе, утвержденных Постановлением правления ОАО «Государственный сберегательный банк Украины» № 131 от 15 апреля 2008 года и которые действовали на дату, указанную в договоре.

Письменная форма договора банковского вклада считается соблюденной, если внесение денежной суммы на вкладной (депозитный) счет вкладчика подтверждено договором банковского вклада с выдачей сберегательной книжки или другого документа, отвечающего требованиям, установленным законом, другими нормативно-правовыми актами в сфере банковской деятельности (банковскими правилами) и обычаями делового оборота.

Такой документ должен содержать: наименование банка, осуществившего кассовую операцию, дату осуществления кассовой операции (в случае осуществления кассовой операции в послеоперационное время — время выполнения операции), а также подпись работника банка, принявшего наличные, и оттиск печати (штампа) или электронная подпись работника банка, заверенный электронной подписью САБ.

Предоставлены истцами квитанции в подтверждение внесения ими как вкладчиками средств на депозитные счета, не являются надлежащими и допустимыми доказательствами, поскольку не соответствуют требованиям, установленным нормативными актами в сфере банковской деятельности.

Согласно пункту 2.9 главы 2 раздела IV Инструкции о ведении кассовых операций банками в Украине, утвержденной постановлением Правления Национального банка Украины от 1 июня 2011 года № 174 и зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины 25 июня 2011 года по № 790/19528, БАНК (филиал, отделение)обязан выдать клиенту после завершения приема наличных квитанцию (второй экземпляр приходного кассового ордера) или другой документ, подтверждающий внесение наличных в соответствующей платежной системе. Квитанция или другой документ, подтверждающий внесение наличных в соответствующей платежной системе, должно содержать наименование банка (филиала, отделения), совершивший кассовую операцию, дату осуществления кассовой операции (в случае осуществления кассовой операции в послеоперационное время — время выполнения операции или надпись или штамп «вечерняя» или «послеоперационное время»), а также подпись работника банка (филиала, отделения), который принял наличные , отпечаток печати (штампа) или электронную подпись работника банка (филиала, отделения), заверенный электронной подписью САБ».

В выше приведенном случае, безусловно, вина возлагается на сотрудников ОЩАДБАНКА, которые либо умышленно, либо по незнанию нарушили Инструкцию и ненадлежащим образом оформили соответствующие документы.

Что это значит для владчика, проигравшего судебный процесс и у которого «отобрали» деньги?

Он может обратиться в правоохранительные органы с заявлением, при условии, если есть основания и возможность доказать факт умышленного, незаконного удержания денежных средств, либо руководствуясь статьей 1172 Гражданского кодекса Украины, обращаться с иском в суд о возмещении юридическим лицом ущерба, причиненного их работником, либо обращаться в ЕСПЧ.

Для остальных владчиков, сигнал, о том, что банки, которые не дорожат своей репутацией и доверием клиентов, могут их «кидать» по такой «схеме».

Для судов, в производстве которых находятся подобные банковские споры, руководствоваться выше упомянутым постановлением Верховного суда Украины, отказывать в исках вкладчикам о возврате депозитных денежных средств.

Рекомендации.

Перед принятием решения о размещении денежных средств в определенном для себя банке, проверять его репутацию. Получать заблаговременно, консультацию адвоката либо приглашать его для сопровождения сделки. Для тех, у кого уже имеются депозитные вклады, руководствуясь выше упомянутой Инструкцией, проверить на сей день правильность оформленных документов и в случае их не соответствия, обратиться за юридической помощью для устранения в будущем факта не возврата ваших денежных средств.

В моей практике был случай, когда вкладчик(физлицо) обратился в филиал(структурное подразделение) банка к своему знакомому директору(управляющему) с предложением выгодного для него размещения денежных средств. В этом случае сработало «доверие», но не правильность оформления документов и прочее. Когда наступил срок возврата депозитных средств, «знакомый директор» уговорил продлить депозитный договор, выдав только проценты по депозиту. Таких «пролонгаций» было несколько с выдачей только процентов по депозитному вкладу. Затем директор (управляющий) исчез вместе с вкладом. Оказалось, что филиал банка на момент обращения вкладчика находился на стадии закрытия и у него не было полномочий на совершение подобной сделки.

Наш Адвокатский офис проконсультирует Вас по этому вопросу.

Адвокат А.Фесенко

Для військовослужбовців –контрактників. Строк дії особливого періоду в Україні

Актуальне питання для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом і не можуть звільнитись у зв’язку з його закінченням, на підставі того, що командування військової частини відмовляє їм в звільненні, посилаючись на дію в Україні – особливого періоду.

В період часу 2015-2016 роки, де які судді адміністративних судів, навіть ВАСУ ухвалювали рішення про задоволення позовів військовослужбовців і пов’язували дію особливого періоду з періодом мобілізації. Підготовлені мною декілька позовів(апеляційних скарг) для військовослужбовців, були задоволені.

Статистика судових рішень за 2017 рік для військовослужбовців –контрактників з приводу цього питання «погіршилась».

Підготовлюючи нещодавно апеляційну скаргу по цьому питанню, вимушений був неупереджено, об’єктивно дослідити три закони, якими керуються сторони в спорі:

— Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

— Закон України «Про оборону України»;

— Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»,

та зміст Указів Президента України про часткову мобілізацію, починаючи

з 18 березня 2014 року, з метою з’ясувати коли починається і коли закінчується дія –особливого періоду в України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 1 Закону України « Про оборону України», особливий період в Україні настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Час мобілізації — строк проведення, порядок, обсяги, вид мобілізації(період), відповідно до частини 5, статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Воєнний час – це оголошення стану війни, початок воєнних дій, який закінчується у день і час припинення стану війни. Відповідно до статті 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну, Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

В трьох прийнятих Указах Президента України « Про часткову мобілізацію», від 18 березня 2014 року(№303/2014), від 07 травня 2014 року(№454/2014), від 24 липня 2014 року(№607/2014), не вказувалось про збройну агресію проти України або загрозу нападу на Україну. Доводилось до відома тільки про часткову мобілізацію строком на 45 днів.

В останньому на цей час Указі Президента України №15/2015 «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року, часткова мобілізація була проведена з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, з строком проведення -210 діб. Збройна агресія проти України або загроза нападу на Україну, стан воєнного часу, стан війни в Указі не оголошувався.

Таким чином, відповідно до змісту Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», особливий період в Україні починається з набранням чинності Указу Президента України « Про оголошення мобілізації» і діє на період проведення мобілізації. Особливий період може діяти і після закінчення мобілізації, за умови, якщо Президент України керуючись п.19 статті 106 Конституції України звернеться до Верховної Ради з поданням про оголошення стану війни, Верховна Рада України в свою чергу прийме відповідний Закон. Особливий період може діяти частково на відбудовний період після закінчення воєнних дій а також в період дії надзвичайного стану, який також вводиться в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президента України.

26 вересня 2016 року, на офіційному Сайті Президента України о 14.49 год. була оприлюднена інформація про те, що Президент України підписав Указ «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час часткової мобілізації. Далі міститься така інформація: « Це остання черга звільнених у запас громадян, які були мобілізовані на військову службу у 2014-2015 роках під час дії особливого періоду».

Отже напрошується висновок з приводу того, що особливий період в Україні діяв на період оголошення та проведення мобілізації, а саме з 18 березня 2014 року по 06 вересня 2014 року та з 20 січня 2015 року протягом 210 днів.

Якщо пов’язувати дію особливого періоду з воєнними діями які відбуваються на Донбасі, знову ж таки керуючись змістом діючих Законів «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», необхідно оголошувати стан війни, або вважати ЗАКОН УКРАЇНИ № 2268-VIII від 18.01.2018 р. «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», офіційним документом, яким юридично підтверджується стан війни з Російською Федерацією, приймаючи до уваги, що в тексті Закону констатується факт збройної агресії Російської Федерації проти України, наслідком чого є тимчасова окупація частин території України.

Визначити, чи будуть адміністративні суди України застосовувати ЗАКОН УКРАЇНИ № 2268-VIII від 18.01.2018 р. в якості доказу дії особливого періоду в Україні, під час розгляду позовів військовослужбовців –контрактників, покаже час.

Питання про розірвання контракту з військовослужбовцем необхідно вирішувати в кожному окремому випадку, приймаючи до уваги, що строки дії контрактів вказувались різні, або на три роки, або на час дії особливого періоду та ін. Від формулювання тексту залежить період закінчення строку дії контракту.

Наш адвокатський офіс надає юридичну консультацію з питань можливості врегулювання спору про розірвання контракту військовослужбовцям.

Адвокат А.Фесенко

ПОХИЩЕНИЕ ДЕТЕЙ правовые способы защиты

В данной статье мы кратко расскажем о существующей проблеме, как правило возникающей, между родителями и близкими родственниками ребенка.

Похищение детей(изменение их места жительства) происходит как в пределах границ государства Украина а также их незаконный вывоз в другое государство или наоборот.

За 2017 год Украинскими судами было рассмотрено не менее 60 дел по данной категории.

Если один из родителей или другое лицо самовольно, без согласия второго из родителей или других лиц, с которыми на основании закона или решения суда проживал малолетний ребенок, или детского заведения (учреждения), в котором по решению органа опеки и попечительства или суда проживал ребенок, изменит его место жительства, в том числе способом его похищения, суд по иску заинтересованного лица имеет право немедленно постановить решение об отобрании ребенка и возвращения его по прежнему месту жительства.

Если незаконное перемещение (похищение) ребенка произошло в пределах территории Украины, следует обращаться в суд по месту нахождения (удержания) похищенного ребенка на основании Семейного кодекса Украины.

Ребенок в возрасте 14 лет самостоятельно решает с кем ему проживать в случае раздельного проживания родителей.

Если же ребенок был вывезен с Украины в другое государство или же наоборот –ввезен, в таком случае защита интересов детей в международном масштабе происходит на основании Конвенции о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей, которая была подписана в Гааге 25 октября 1980 года некоторыми странами. Данную Конвенцию подписали не все страны мира. Например Украина присоеденилась к данной Конвенции с 2006 года. Россия с 2011 года.

Из этого следует, если ребенок незаконно вывезен(похищен) в страну, которая не является участницей выше названой Конвенции, при решении вопроса о его возвращении Конвенция не применяется.

Процедура возвращения ребенка в Украину или из Украины в другое государство, имеет определенные юридические сложности.

Если с момента незаконного перемещения или удержания ребенка на момент начала процедур в судебном или административном органе Договаривающегося государства, в котором находится ребенок, прошло менее одного года, этот орган обязан предписать немедленно возвратить ребенка. Даже в том случае если процедуры начались по истечении срока в один год, судебный или административный орган также обязан предписать возвратить ребенка, если только не будет доказано, что ребенок адаптировался в новой среде. В противном случае в процедуре возвращения может быть отказано.

Судебные или административные инстанции могут также отказать в распоряжении о возращении ребенка, если они находят, что ребенок возражает против возвращения и достиг такого возраста и уровня зрелости, при котором нельзя не принимать в расчет его мнение.

Страна- участник Конвенции, определяет свой Центральный орган, на который возлагается выполнение Конвенции. В Украине этим вопросом занимается Министерство юстиции Украины. В Российской Федерации — Департамент государственной политики

в сфере защиты прав детей Министерства образования и науки Российской Федерации и т.д.

Наш адвокатский офис оказывает юридическую помощь в подготовке документов для возвращения ребенка в Украину либо другое государство –участника Конвенции, защищает интересы родителя(родственника) в Украинских судах по возврату детей.

Адвокат А.Фесенко

ЯК не позбавитись права на спадщину у шлюбі

Значна кількість чоловіків та жінок в Україні проживають у «цивільному шлюбі», тобто без офіційної реєстрації шлюбу, ведучи спільне господарство, набувачі спільне майно, проявляють шлюбні відносини перед суспільством, разом народжують та виховують дітей.

Безумовно трапляються випадки, коли подружжя розлучаються, або гірше, коли хто — небудь з них вмирає. З настанням таких випадків виникає питання щодо поділу спільно нажитого майна, або отримання спадщини.

З поділом спільного нажитого майна в таких питаннях , «юридичної колізії» — тобто протиріч в застосуванні норм права, не виникає. Стаття 74 Сімейного кодексу України вказує на те, що спільно придбане майно за час спільного проживання чоловіка та жінки, належить їм на праві спільної сумісної власності. Отже, залишається тільки звернутись з позовною заявою до суду з метою довести факт спільного проживання однією сім’єю, та розподілу майна.

Стаття 315 Цивільно-процесуального кодексу України надає право звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, саме чоловіка та жінки без шлюбу.

Відносно вирішення питання отримання права на спадщину в такому випадку, значно все складніше, як показує зміст відповідних норм права, регулюючих данні відносини, порядок їх застосування та відповідна діюча судова практика. Як б сказав, вбачається протиріччя між діючими нормами права, усталеною судовою практикою та здоровим глуздом, логікою.

Що я маю на увазі.

Цивільним кодексом України визначено п’ять черг спадкоємців за законом, які отримують право на успадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за час життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Слід звернути увагу, що диспозиція статті 1261 ЦК України не відокремлює поняття подружжя або в законному, або в цивільному шлюбі.

Отже здоровий глузд підказує, якщо на час виникнення питання стосовно набуття права на спадкування, один із подружжя в цивільному шлюбі який його пережив, звертається з позовною заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримати право на спадкування за законом в якості подружжя, логічно він повинен бути віднесений до спадкоємця першої черги тому, що під час цивільного шлюбу подружжям могло бути спільно придбане майно. Тому, що в офіційному шлюбі, один із подружжя, не зважаючи на те, що наприклад прожив з померлим незначний період часу(наприклад 2-3 місяці) і не приймав участі в придбанні спадкової маси, обов’язково набуває права першої черги.

Але так не сталося.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, в свої й постанові за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування, надав судам роз’яснення, відносно того, що в випадку встановлення факту проживання однією сім’єю, чоловіка та жінки без шлюбу, подружжя слід визнавати спадкоємцем четвертої черги. Тобто подружжя зрівняли з особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Переліку осіб четвертої черги не встановлено. В судовій практиці траплялися випадки, коли цими особами себе називали близькі друзі.

Це означає, що подружжя зможе отримати спадщину в тому випадку, якщо не буде спадкоємців першої черги(наприклад батьків померлого, дітей від інших шлюбів); — спадкоємців другої черги(рідних братів, сестер, діда, баби як з боку батька так і збоку матері); — спадкоємців третьої черги( рідних дядька та тітки). Якщо наприклад не залишилось живими спадкоємців другої та третьої черги, за правом представлення спадкоємцями є їхні діти, внуки, правнуки, двоюрідні брати, сестри.

Чим керувалися судді Верховного суду України в 2008 році, надаючи такі роз’яснення, мені не зрозуміло. Якщо проаналізувати усталену судову практику з розгляду таких справ, навіть до цього часу — 2017 року включно, рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, якими подружжя визнаються спадкоємцями першої черги, Верховним судом скасовуються.

Щоб компенсувати «дискримінацію» відносно подружжя в «цивільному шлюбі», їм була надана можливість, керуючись частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України, в суді доводити, що вони протягом тривалого часу опікувалися, матеріально забезпечували, надавали іншу допомогу своєму чоловікові або дружині, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо такий факт буде доведено, судом може бути надано право на спадкування разом з спадкоємцями тієї черги,яка має право на спадкування.

Звертаю увагу, що безпорадний стан необхідно доказувати, відповідними записами в медичних документах. Доводити такий факт в суді тільки поясненнями свідків, своїми поясненнями буде недостатньо, якщо у вас буде відповідач- спадкоємець попередніх черг(першої, другої, третьої) та який буде заперечувати ваше право на спадщину, навіть якщо ви прожили зі своїм подружжя в цивільному шлюбі і десять і двадцять років.

Тому, якщо подружжя вважає достатнім проживати в цивільному шлюбі, слід подумати за своє майбутнє.

Адвокат А. Фесенко

Земля для иностранцев в Украине

В Украине вопрос о земле регулируется Земельным кодексом, Законом  об аренде земли и другими правовыми документам.

Земельный кодекс предусматривает два основных вида земли. Это земли сельскохозяйственного и несельскохозяйственногоназначения.  В свою очередь земли сельскохозяйственного  и несельскохозяйственного назначения делятся на подвиды.  Вид земли имеет значение при решении вопроса о возможности ее выделения либо в пользование(аренду) либо в собственность.

Иностранные граждане (юридические лица) в Украине могут  получать землю сельскохозяйственного назначения только в пользование(аренду) и использовать ее только в сельскохозяйственных целях.

Земли сельскохозяйственного назначения, принятые по наследству иностранным лицом, подлежат отчуждению в течение одного года.

Земли несельскохозяйственного назначения, иностранные граждане могут получить в собственность в границах населенных пунктов, за границами населенных пунктов на которых расположены объекты недвижимого имущества, принадлежащим на праве частной собственности, либо в пользование(аренду) для ведения собственного бизнеса.

Законом предусмотрено несколько вариантов по которым возможно получить в собственность землю.

Юридическое оформление документов для получения земли имеет определенные сложности. Это связано с процедурой правильности оформления документов  и последующей их подачей в органы государственной власти. Принятие решения состоит из нескольких этапов.Поэтому неправильно оформленные документы, неубедительный бизнес — план или другие моменты,могут послужить основанием для отказа передачи  в пользование либо в собственность земли.

Небезопасно обращаться с вопросом оформления земли к различным посредническим коммерческим фирмам, предпринимателям, лицам якобы вхожим в кабинеты чиновников, отдельным юристам, которые обещают быстро и недорого решить ваш вопрос.  Как показывает практика, практически всегда подобные обращения заканчиваются утратой денежных средств, исчезновением посредников, должностных лиц фирм, либо «оформление документов» затягивается на годы. Деньги не возвращаются.

Наш адвокатский офис предоставит вам качественную юридическую помощь. 

Как не стать жертвой мошенников при ведении бизнеса в Украине

К нам периодически обращаются за юридической помощью граждане,предприниматели,  коммерческие предприятия,  которые оказались жертвами мошенников потому что  не могут себе позволить содержать постоянно (адвоката) юриста, либо из соображений  экономии  отказываются получать даже разовую юридическую консультацию, надеясь на то, что вокруг них все  законопослушные, либо надеются на свои знакомства в «силовых структурах».

В свою очередь, другая «сомнительная» сторона сделки, это могут быть предприниматели, либо законно зарегистрированная фирма в лице официальных  должностных лиц  либо  отдельные люди,  называющие себя «предпринимателями» и другие всякие «разношерстные»,  для привлечения своих будущих «жертв»,  используют различные способы обмана. Также иногда имеют «поддержку» от различных «влиятельных» лиц, «силовых структур».

Из числа обращавшихся к нам за юридической помощью попадались на том, что подписывали инвестиционный договор на строительство жилья, не проверив законность документов на выделение земли под застройку, либо не проверив бизнес-репутацию застройщика(договор по содержанию изначально –сомнительный). Подписывали  договор лизинга на получение в течение трех днейв собственность автомобиль, при этом в качестве предоплаты перечисляли на счет денежные средства в размере 50% процентов от стоимости автомобиля. Либо желая получить кредит, за пять минут,  в качестве предоплаты оплачивали деньги, якобы «страховка». В качестве получения услуги по оформлению документов на выделение земли, осуществляли предоплату в размере 50 % от общей стоимости услуги, подписывая сомнительный по содержанию договор, в котором отсутствовал строк предоставления услуг, подтверждение оплаты и т.д. Давали в долг деньги по расписке, неправильно оформив ее содержание.

Некоторые  коммерческие фирмы, преследуя цель получить товар по недорогой цене, осуществляют полную 100% предоплату на счет продавца, подписывая юридически безграмотный по содержанию контракт,либо  отдают наличными огромные суммы, не проверив его  бизнес-репутацию и наличие у него проблем с правоохранительными, судебными органами.

Результат  у всех отрицательный. Отсутствие получения услуг, товара, отказ возвращать деньги.

Безусловно, всем обратившимся была оказана квалифицированная юридическая помощь. В некоторых случаях без судебных процессов не обошлось, которые  успешно были выиграны. Некоторые «нерадивые» предприниматели после правильно построенной юридической защиты, урегулировали проблему с нашими клиентами добровольно. С некоторыми клиентами еще проводится работа по возвращению денежных средств либо товара.

Но,вы должны понимать, что у такой категории «сомнительных» предпринимателей,как правило, всегда отсутствует имущество, на которое можно будет обратить взыскание после выигранного судебного процесса.  Поэтому остаться с выигранным решением суда без реального возмещения ущерба – не эффективно .

Надеяться на решение возникшей проблемы с помощью правоохранительных органов, при условии убедить и доказать, что в действиях вашего обидчика есть состав уголовно-наказуемого деяния, а не гражданско-правовые отношения, как показывает практика трудоемко, сложно. Потому, что преступник платит деньги правоохранительным органам, адвокатам с целью избежать ответственности. Потерпевший, уже материально пострадавший, не желает, либо уже не может платить.

Рекомендуем, не экономить, не надеяться на свои «связи», а перед совершением какой-либо  сделки,связанной либо с  приобретением недвижимости(помещения, земля), транспортных средств, получением кредита, коммерческой сделки и любой др. обращаться за консультацией к адвокату с целью минимизации будущих рисков, либо заключать договора на абонентское –юридическое обслуживание.

Наш адвокатский офис предоставит вам качественную юридическую помощь.